Жахлива авіакатастрофа над Серрітосом. Як це було?

Подія, яка трапилась 31 серпня 1986 року над Серрітосом, штату Каліфорнія, стала болючим нагадуванням про те, що авіація вразлива та потребує постійного вдосконалення системи безпеки. Зіткнення в повітрі Piper PA-28-181 і Aeromexico DC-9-32 забрало життя десятків людей та виявило критичні недоліки в чинних на той час протоколах та технологіях. Далі на la-future.

Як це було?

31 серпня 1986 року літак Piper без дозволу увійшов у зону контролю термінала Лос-Анджелеса (скорочено TCA), внаслідок чого відбулося зіткнення з літаком авіакомпанії Aeromexico, що здійснював посадку. У результаті трагічного зіткнення у повітрі 67 людей на обох літаках загинули. Після приземлення загинуло ще 15 людей.

Відомо, що Вільям Крамер, 53-річний житель Редондо-Біч штату Каліфорнія, вирішив зробити приємне дружині та 26-річній доньці. Він був приватним пілотом. Це мала бути чудова сімейна відпустка до Біг-Бер-Лейк. Це добре відоме місце відпочинку у горах Сан-Бернадіно на сході від Лос-Анджелеса. Родина мала летіти на літаку Крамера Piper PA-28 Archer.

Вільям Крамер вранці 31 серпня 1986 року підготував літак до подорожі. Ніщо не передбачало біди, адже погода була чудовою. Три головні аеропорти у найближчому районі повідомляли про ясне небо, видимість становила 14 миль.

Хронологія подій перед зіткненням

Варто розібратися, що ж передувало трагічному зіткненню над Серрітосом у 1986 році.

1. Вільям Крамер вилетів на одномоторному літаку Piper PA-28 із Замперіні Філд у Торрансі, Каліфорнія для того, щоб дістатися до аеропорту Біг-Бер-Сіті. Для того, щоб дістатися до потрібного місця, пілот мав пройти контрольовану зону термінала Лос-Анджелеса. Це було серйозною перешкодою.
2. Щоб пройти контрольовану зону термінала (TCA), потрібен був дозвіл від управління повітряним рухом (ATC) і транспондер (приймально-передавальний пристрій, що надсилає сигнал у відповідь на прийнятий сигнал), що підтримує режим С. Літак Вільяма Крамера був оснащений транспондером режиму А, він не мав права в’їзду до TCA.
3. Кордони TCA були складними, а аеропорт Торранс знаходився менш як 10 морських миль на південь від Міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса, обмежуючи висоту польоту літаків VFR. Попередньо Вільям Крамер подавав план польоту з висотою 9500 футів, адже це допомагало обійти TCA.
4. Об 11:41 пілот Вільям Крамер з родиною піднялися у небо на схід над передмістям Лос-Анджелеса.

Рейс 498 Aeromexico

Водночас 498 Aeromexico виконував регулярний рейс з Мехіко до Лос-Анджелеса. Літак 1969 року випуску мав назву «Hermosillo» (у перекладі з іспанською мови «красивий»). На борту літака знаходилося 2 пілоти, 4 бортпровідники та 58 пасажирів. Об 11:44 літак почав знижуватися з висоти 10 000 футів для посадки в Міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса. Об 11:47 рейс з’єднали з авіадиспетчером, 35-річним Волтером Вайтом. Він надав авіакомпанії Aeromexico чіткі інструкції щодо польоту.

Волтер Вайт повідомив про можливу зміну злітно-посадкової смуги для рейсу 498 Aeromexico 24R замість запланованої 25L. Цю інформацію він передав екіпажу, зазначивши про готовність до змін та підтримку поточної швидкості.

Екіпаж був повідомлений про присутність невеликого літака Piper PA-28, який на думку Волтера Вайта, не становив загрози. Після цього авіадиспетчер повернувся до літака Grumman AA-5B Tiger, який летів за правилами візуальних польотів (VFR). Волтер Вайт намагався направити його через центр контрольованої зони термінала (TCA). Варто зауважити, що авіадиспетчер обробляв численні вхідні дзвінки від літаків, які у той час намагалися увійти в перевантажений повітряний простір.

Момент зіткнення

Літак Piper PA-28 перетнув межу контрольованої зони термінала без дозволу, відхилившись від поданого раніше плану польоту. Авіадиспетчер Волтер Вайт не помітив літак на своєму радарі, адже був зайнятий обробкою численних запитів.

Ні пілот Вільям Крамер, ні екіпаж Aeromexico не побачили один одного, хоча небо було ясним. Об 11:52 літак Piper PA-28 врізався у хвіст Aeromexico на висоті 6650 футів. Передня крайка двигуна розрізала літак Крамера на рівні вікна, внаслідок чого троє пасажирів були миттєво обезголовлені.

Літак Aeromexico втратив стабілізатори та почав неконтрольоване падіння, а самописець у кабіні зафіксував останній крик капітана:

«Боже, цього не може бути»

Пілоти Aeromexico намагалися відновити керування, але марно. Літак врізався носом у будинки на розі Голмс-авеню та Ешворт-плейс у передмісті Серрітос, після чого вибухнув. Літак Piper PA-28 розбився поблизу ігрового майданчика початкової школи Серрітоса.

Ланцюг подій (порушення правил повітряного простору, перевантаження авіадиспетчера, відсутність візуального контакту) призвів до катастрофічного зіткнення. За даними This Day in Aviation та звітами про авіакатастрофу, було знищено п’ять будинків, пошкоджено сім. На бортах обох літаків загинуло 67 людей, а на землі – 15 людей, ще 8 людей отримали поранення, але вижили.

Це була неділя, тому на дитячому майданчику не було дітей, а місцеві жителі перебували у своїх домівках. На жаль, в одному зі зруйнованих будинків проходила святкова вечірка біля басейну, що збільшило кількість загиблих.

Як це могло статися знову?

Після того, як трапилася жахлива авіакатастрофа, через 8 років після трагічного зіткнення Boeing 727 Pacific Southwest Airlines з Cessna над передмістям Сан-Дієго, містяни були у розпачі. Питання було однаковим, всі дивувалися, як таке могло знову статися.

Одні люди були переконані, що винен Вільям Крамер, а інші вважали, що винним є авіадиспетчер. Варто розібратися з кожною позицією.

Вільям Крамер порушив правила в’їзду до TCA. Чоловік не був професійним пілотом, однак мав ліцензію FAA 6 місяців із 231 годиною загального нальоту. За рік до трагедії він переїхав до Лос-Анджелеса, маючи лише 5,5 годин польоту у завантаженому повітряному просторі навколо свого будинку.

Щодо авіадиспетчера, то він не помітив літак на екрані дисплея. Виникало запитання, якби Волтер Вайт не був настільки перевантажений роботою, чи зміг би він запобігти аварії? На допиті він зазначав, що не бачив літак Piper PA-28 на своєму радарі. Ймовірно, навіть у випадку, якби Вайт побачив літак, все одно це нічого не змінило.

Розслідування

Воно проходило під керівництвом Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB). За їх висновком провина не була покладена на жодну конкретну особу. Натомість представники Ради зосередилися на системних недоліках, які сприяли виникненню авіакатастрофі.

Висновки підкреслили те, що авіакатастрофа стала результатом поєднання людських помилок та недоліків системи.

Фундаментальні зміни

Розслідування авіакатастрофи підкреслило важливість застосування концепції «бачиш – уникай» для запобігання зіткнень у повітрі. Жахлива авіакатастрофа над Cerritos стала каталізатором для таких фундаментальних змін в авіаційній безпеці:

• прискорена розробка та впровадження системи запобігання зіткнення на дорозі (TCAS);
• перероблення національної системи повітряного простору. Такий крок дозволив краще розділяти літаки VFR та IFR.

Можна зробити висновок, що ця трагічна подія спонукала до розробки та впровадження систем, які надалі рятували життя пасажирів по всьому світу. Вище перераховані заходи суттєво зменшили кількість зіткнень у повітрі за участі комерційних літаків. Це були необхідні зміни в авіаційній безпеці.

У 2016 році було 30 років з моменту авіакатастрофи над Серрітосом. KCAL News нагадали містянам, як це було.

Література:

• https://simpleflying.com/los-angeles-cerritos-air-disaster-history/
• https://admiralcloudberg.medium.com/cruelty-of-chance-the-cerritos-mid-air-collision-and-the-crash-of-aeromC3A9xico-flight-498-c5cb0202303a
• https://www.presstelegram.com/2016/08/30/cerritos-plane-crash-30-years-ago-you-either-died-or-you-didnt/