Неділя, 21 Липня, 2024

Кращі покинуті пам’ятки Лос-Анджелеса

У Лос-Анджелесі є чимало будівель із своєю історією, деякі з них є покинутими. Саме їм Лос-Анджелес Майбутнього приділить увагу, дозволивши поглянути на ті чи інші пам’ятки з іншого боку. Щоб дослідити ці місця, доведеться звернути від популярних туристичних маршрутів, відвідавши більш віддалені варіанти міста.

Льяно-дель-Ріо

Це перша покинута пам’ятка, про яку хочеться розповісти. Просто уявіть, століття тому комуністи купили акції у Долині Антилоп (північ округу Лос-Анджелес), намагаючись розпочати будівництво вручну. Варто розповісти більше про історію цього покинутого місця, а також про осіб, з якими це пов’язано.

Обличчям соціалізму у Каліфорнії на початку 20-го століття був Джоб Гарріман. Чоловік був постійним кандидатом, проводив невдалі кампанії на посаду губернатора Каліфорнії, віце-президента США, двічі балотувався на посаду мера Лос-Анджелеса. Після невдалих спроб побудувати політичну кар’єру, чоловік почав дивитися за межі Лос-Анджелеса. Його мрією було побудувати соціалістичну колонію із успішним корпоративним житлом. Наступними кроками Джоба Гаррімана стало:

  • формування плану колонії;
  • створення корпорації для купівлі земель задля корпоративного поселення;
  • для нових мешканців були висунуті умови – придбання акцій на суму 2000 доларів та отримання роботи;
  • до роботи Джоба Гаррімана приєднався соціалістичний банкір з Корони Гентрі П. Маккоркле.

Попри публікації у газеті «Ворота свободи» та глузуваннях інших авторитетних видань, було чимало охочих придбати сертифікат колонії. Вже до травня 1914 року колоністи почали переселятися на десять тисяч акрів землі, де не було нічого, крім кроликів та бур’янів. Територія знаходилась за 90 миль від Лос-Анджелеса.

Розпочалося будівництво постійних споруд у 1915 році з використанням глинобитного глиняного матеріалу, який став базовим будівельним блоком першої житлової архітектури місця. Першою громадською будівлею став готель із великою їдальнею та камінами. Тут проходили збори колоністів. У актовій кімнаті проводилися активності, проте життя тут виявилося вкрай важким через нестачу свіжих овочів, фруктів та довгих робочих годин під палючим сонцем пустелі. Людей окриляло відчуття спільної високої мети, проте це не могло тривати вічно.

На період розквіту колонії в ній проживало приблизно 1500 членів, а кількість будинків сягала 200 споруд. Колонія фактично «померла» у липні 1916 року, після відмови у захисті прав на воду та будівництво дамби для зрошення полів. Після цього рішення партнери та члени колонії стали шукати новий дім.

Руїни

Нині залишились лише руїни соціалістичної колонії Лос-Анджелеса. Це місто-привид у пустелі. Великі кам’яні труби є нагадуванням, що колись це була центральна частина затишного готелю. Грубі кам’яні фундаменти вказують на те, що раніше тут були будинки та майстерні. Тут не зустрінеш людей, лише зрідка – ящірок.

Будинок Келлера

Від нього залишилися кам’яні стіни будинку, які побудовані у Малібу, в Каліфорнії. Відомо, що у 1903 році Генрі Келлер придбав дерев’яну каюту, яку власними силами перебудував, використавши камінь. Таке рішення допомогло протистояти лісовим пожежам. До наших днів збереглися стіни, деякі частини будинку та димар.

Це будинок часто називають одним із найстаріших у Малібу через міцний будівельний матеріал, хоча він є відносно молодим.

У різних джерелах можна зустріти інформацію, що Генрі Келлера асоціюють з Метью Келлером, відомим виноробом, який працював у центральній частині Лос-Анджелеса. Син винороба Метью Келлера, Генрі, успадкував землю від батька, після чого продав її. Тоді він придбав дерев’яну хатину, яку до цього використовували для полювання. Після того, як вона згоріла, чоловік прийняв рішення розпочинати будівництво кам’яної споруди.

Дорога до будинку Келлера

Будинок огороджений парканом, ведеться відеоспостереження, проте це не завадить поглянути на нього зблизька. Достатньо перейти невеликий місток та переглянути інформаційний плакат на стежині.

Проблемою цієї місцевості є часті лісові пожежі, які завдають шкоді не лише цьому місцю, але й призводить до закриття стежок.

Місто-привид Келсо

В окрузі Сан-Бернардіно, у Каліфорнії, знаходиться покинуте залізничне депо. Це історичний оазис пустелі Національного заповідника Мохаве. Раніше місто було забезпечене їжею та водою, поштовими послугами, адже поїзди проходили через нього.

Келсо побудували у 1905 році. У центрі міста знаходилося залізничне депо, можна було побачити й інші адміністративні будівлі. Місто назване на честь Джона Х. Келсо. Планувалося, щоб місто стало зупинкою для відпочинку робітників та пасажирів, всіх подорожуючих уздовж пустельної залізниці.

Пік розквіту та занепад

Близько 2000 осіб у період розквіту називали це маленьке містечко своїм домом. У 1940-х роках неподалік від нього відкрили шахти заліза, бури, проте після закриття шахт населення почало скорочуватися.

Вже у 1970-х роках місто Келсо отримало репутацію «міста без телебачення». У 1986 році залізничне депо закрилося, а місто було приречене на знищення та забуття. Місцеві жителі згуртувалися задля того, щоб зберегти цей важливий шматок історії.

Відомо, що 1994 році Служба національних парків отримала контроль над цим місцем, а у 2005 році було відкрито залізничне депо для громадськості. Тут же розміщено центр для відвідувачів Національного заповідника Мохаве.

Відвідавши місто-привид, ви зможете зазирнути у минуле, відчути особливу атмосферу.

В’язниця Lincoln Heights

У цій будівлі раніше утримувалися такі в’язні (у тому числі Аль Капоне), а також особи, ув’язнені за свою сексуальність. Раніше це місце було центральною в’язницею Лос-Анджелеса.

Заклад відкрили у 1931 році, вона була розрахована на розміщення максимально 625 в’язнів. Попри це, до 1950-х років кількість ув’язнених досягала 2800 осіб. У 1951 році сталася подія, відома під назвою «Криваве Різдво», коли семеро ув’язнених були жорстоко побиті.

Період 1950-1960-х років запам’ятався боротьбою з гомосексуальними особами та ЛГБТК-спільнотою, яку очолив начальник поліції Вільям Паркер. У 1965 році в’язниця була виведена з експлуатації, адже на думку влади, її розширення та утримання було надто дорогим.

Тривалий час будівля пустувала, попри ідеї стосовно реконструкції. Були запропоновані такі варіанти: перепрофілювання будівлі під навчальний заклад, чи міський сад на даху. У 1979 році у колишню в’язницю переїхав Двомовний фонд мистецтв, проте у 2014 році будівлю закрили. Ще одна ідея була запропонована міською владою у 2017 році щодо перепрофілювання та відновлення у минулому в’язниці, а також облаштування прилеглою території. До березня 2020 року все мало йти за планом, проте екологічні проблеми, які виникли під час очищення комплексу, не дали закінчити справу до кінця.

Будівля пустує, стіни вкриті графіті, чимало вікон вибито. Єдиними відвідувачами є охоронці та випадкові знімальні групи. Будівлю знімали у сценах таких фільмів: «Залізна людина 2», «Таємниця Лос-Анджелеса», «Американська історія Х» та в інших кінороботах.

Casa Sirena

А завершити підбірку хочеться покинутим у 2009 році приморським курортом, який знаходиться у Окснарді, Каліфорнія. Його побудував місцевий готельний магнат Мартін В. Сміт у 1976 році. У 2006 році відбулася реконструкція, а у 2009 році – частину курортів визнано недіючими.

Приморський курорт знаходився на видному місці – це забута руїна минулих днів слави. У 2023 році будівлю повністю знесено.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.