Четвер, 28 Березня, 2024

«Hell’s Half Acre» – історія старого кварталу червоних ліхтарів в Лос-Анджелесі. Як жінки працювали, а сутенери багатіли

Вікторіанська епоха і краса Лос-Анджелеса, визначні пам’ятки — все це заворожувало мандрівників. Та було одне сумнозвісне місце, яке мало абсолютно протилежний ефект. Мова йде про частину вулиці Аламеда, яка була частиною старого кварталу червоних ліхтарів. Протягом 50 років цю вулицю називали Алеєю негрів, і її історія заслуговує уваги. Лос-Анджелес Майбутнього розповість про те, якими були жінки легкої поведінки в ті часи, і в яких умовах вони працювали.

«Hell’s Half Acre»

Саме так називали квартал, який складався з салонів та ресторанів, а в рядок вибудовувалися цегляні будинки з вкрай маленькими кімнатками. Саме там жінки обслуговували клієнтів, а їх могло бути за ніч від 13 до 30 чоловіків. Біля маленьких ліжечок працівниці стояли на дерев’яних платформах, демонструючи свою чарівність та красу.

Їх називали «занепалими жінками» з «району ліжок», які жили завдяки милості джентльменів та сутенерів, поміщиків. В дикій Південній Каліфорнії дівчат, які досягали якогось рівня в давній професії, називали «проститутками за 1 долар».

Працівниці кварталу червоних ліхтарів заохочували небагатих клієнтів, відповідно, отримували найменше грошей, працюючи в антисанітарних і вкрай непривабливих приміщеннях.

Цікавою є книга АннеМарі Куйстра «Ангели на продаж: історія проституції в Лос-Анджелесі», де доволі детально описана картина тих часів. В «місті ангелів» були і розкішні публічні будинки, де жінки заробляли хороші гроші. Абсолютно протилежною була ситуація в жінок Пекельного півакра, де вони платили непомірну плату лише за крихітне ліжечко та умивальник. Краще всього це демонструють цифри:

  • за місяць в респектабельному пансіонаті жінки віддавали 5-6 доларів;
  • за місяць життя у вкрай убогих умовах жінки кварталу червоних ліхтарів віддавали 70 доларів, а це 18 доларів на тиждень.

Тобто жінки невтомно працювали, обслуговуючи клієнтів, а орендодавці та їх сутенери багатіли.

Розпуста в місті

Все почалося ще в 1870-х роках, коли квартал був першою зупинкою на перегоні худоби. По мірі зростання міста, збільшувалося значення залізничної зупинки та сумнозвісного Пекельного півакра. Жорстока репутація, якою славився квартал, призвела до того, що його називали «Кривавим третім районом». Саме цей район привернув увагу багатьох розбійників, одна група особливо прославилася — «дика купа» чи «п’ятірка Форт-Ворт».

Бартоло Баллеріно: нерухомість та багатство

Чоловік з італійським корінням ще під час золотої лихоманки емігрував до Каліфорнії. Він одразу вклав гроші в нерухомість. Цікаво, що з 1850-х років в Лос-Анджелесі квартал червоних ліхтарів був центром злочинної діяльності та насильства. Та чоловіка це аж ніяк не злякало, він скупив більшу частину тієї землі.

Бартоло Баллеріно був орендодавцем, який в ті часи заробив більше інших, адже був «батьком» системи здачі крихітних кімнат та ліжечок повіям в Лос-Анджелесі. В його готелі «Інтернешнл» розміщувалися секс-працівниці, а поруч знаходився ресторан та салон, де жінки приваблювали нових клієнтів. Серед працівниць можна було зустріти китаянок, індіанок, латиноамериканок, мексиканок, бельгійок.

Бажання залишити бізнес

Звичайно, умови праці були нестерпними, а оплата не виправдовувала зусиль. Коли хтось з жінок хотів полишити справу, сутенер проявляв насильство, є історії, коли чоловік міг навіть вбити працівницю, адже він жив на її заробіток. Нажаль таких історій було багато. Сумнозвісним район вважають через наступне:

  • часті самогубства серед секс-працівниць, які не витримували;
  • передозування жінок опіумом, іншими наркотичними речовинами;
  • наркоманія та хвороби, які передаються статевим шляхом;
  • насильство з боку сутенерів та клієнтів.

Історики дослідили, що в ті часи повій померло в декілька разів більше, ніж гравців чи стрільців. В 1897 році цей район був вперше згаданий в сувенірному спортивному путівнику для джентльменів, які бажали розважитися.

Допомога жінкам

Вони її потребували. Релігійні лідери робили все можливе, щоб закрити бізнес. Та все вирішила партійна політика. В 1902 році республіканська газета Los Angeles «Times» підтримала П. У. Пауерса, який став згодом мером. Опонентом від демократичної партії був Кріс Баклі, який разом з Баллеріно намагалися створити супер район проституції і азартних ігор «Hell’s Half Acre».

Працівники газети «Times» почали виступати за скасування кварталу та проституції, церковні групи, громадськість почали серйозно братися за справу. Поліція не хотіла діяти, але це робили ті, кому не було байдуже.

Прогресивні жінки-активістки почали відвідувати район, щоб допомогти секс-працівницям. Серед будинків порятунку в 1880-х роках особливо славилися «Двері надії», якими керувала місіс Ватсон.

Згодом Баллеріно заарештували «на гарячому». Звинувачення висували часто і наполегливо, але чоловік так само несамовито з ними боровся. Досить часто секс-працівниці, які висували звинувачення, не з’являлися в суд.

Короткочасною перемогою став грудень 1903 року, коли поліція нарешті взялася виконувати свої обов’язки. Вони провели рейд по округу та вигнали людей, які працювали та жили в кварталі. Він нарешті став порожнім.

«Саллі»

Варто виділити мадам Мері Портер, ірландку, яка в ті часи керувала борделями різних класів. Поки одні жінки об’єднувалися і боролися з проституцією, мадам Мері була при владі. В якості яскравої демонстрації протесту жінку жорстоко вбили.

Реформу було почато, тому так просто соціально свідома громадськість, активісти, служителі церкви не відступили від справи. Все це мало дати результат, потрібний був лише час.

Район червоних ліхтарів оживає

В готелі «Інтернешнл» на другому поверсі жінки на блискучому освітленні позували біля вікон в звабливому вбранні. Секс-індустрія знову повернулася, жінки почали заселятися. Перемога була недовгою.

В 1904 році Баллеріно остаточно засудили до 30 днів за гратами та штрафу в 500 доларів. Час його правління в районі закінчився. Його бізнес занепав. Цікаво, що секс-працівниці і далі займалися своєю справою, просто перейшли вже в райони житлових будинків, борделів, які розташовувалися на пагорбах та вулицях Лос-Анджелеса. Яке ж було їх здивування, коли не доводилося платити непомірну оплату за оренду.

Чи зникли сліди «Hell’s Half Acre»?

Складається відчуття, неначе в Лос-Анджелесі намагалися забути про ці сторінки в історії міста. Пройшли десятиліття і з’явилася автострада 101, дороги стали ширшими, побудували гаражі.

Але історія не зникає. Археолог Майк Стойка в середині 1990-х роках в старих вигрібних місцях знайшов численні артефакти — відголосок страшних буденних і нічних змін секс-працівниць. Це був тонік опіуму, пляшки з алкоголем, креми для обличчя.

Часи змінилися, як і район, хоча і досі «Hell’s Half Acre» є «поганою» частиною міста. Територію відремонтували, з’явилися нові підприємства. Цікаво, що на місці сучасного стейкхаусу Double Eagle у Форт-Ворті Del Frisco була лазня в період розквіту проституції. Містяни вірять в  привидів жінок, які так і не знайшли спокою.

Поблизу розташований конференц-центр і район «Water Gardens». Це чиста і приваблива територія з сумною і місцями з страшною історією.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.