У житті Вінтона Серфа було багато можливостей та різних шляхів до розвитку. Він міг стати як відомим інженером, так і професійним музикантом. Але у світову історію він увійшов як один з творців Інтернету. Дізнавайтеся про те, що з мережею у Каліфорнії. Далі на la-future.
Біографія
Вінтон Грей Серф народився 23 червня 1943 року. Його мати була домогосподаркою, а батько працював в аерокосмічній галузі. Ще з народження Вінтон мав проблеми зі слухом. Він ходив у середню школу у Лос-Анджелесі. Під час навчання він отримав можливість користуватися компʼютером у Каліфорнійському університеті у Лос-Анджелесі. Це настільки його захопило, що він усвідомив свою мрію – створити світ за допомогою компʼютера. У той час хлопець мріяв стати математиком. У віці 15 років Вінтон потрапив до центру управління системою SAGE. Це американська система напівавтоматичної координації протиповітряної оборони. А вже у віці 17 років отримав першу роботу. Він розробив і тестував програмне забезпечення для двигуна Rocketdyne F-1, призначеного для програми “Аполлон”. Згодом хлопець вступив до Стенфордського університету. І знання, які він там отримав, підштовхнули обрати його замість математики програмування. Він мріяв заробляти великі гроші, тож такий розвиток бачив лише у сфері IT технологій. У 1965 році він закінчив університет та почав працювати над системою QUIKTRAN. На цій посаді він зрозумів, що знань йому недостатньо і далі продовжив навчання. У 1967 році Вінтон вступив до Каліфорнійського університету і там завів багато корисних знайомств. У Каліфорнійському університеті він працював над дисертацією під керівництвом професора Джеральда Естріна і взяв участь у проєкті ARPANET у Лабораторії вимірювання мережі професора Леонарда Кляйнрока. ARPANET був попередником Інтернету. Саме у цей час він зустрів Роберта Кана. У 1973 році, коли Серф був доцентом у Стенфорді, він і Кан розробили новаторські протоколи, які дозволяють компʼютерам обмінюватися цифровими даними. TCP визначає стандартний спосіб упаковки даних та надсилання їх через мережу, тоді як IP обробляє адресу кожного пакета та гарантує, що він доставляється до потрібної мережі призначення. У період з 1976 року по 1982 рік Серф тісно співпрацював з Каном як керівник програми, а згодом і головний вчений в Агентстві передових дослідницьких проєктів Міністерства оборони. Вони працювали над розробкою Інтернету, пакетним радіо, пакетним супутником та програмами безпеки.
З дружиною Сігрід Вінт познайомився у магазині слухових апаратів. Адже дружина, як і він, мала порушення слуху. У родині народилися двоє синів – Девід і Беннет. Один є співробітником Apple, інший — оператором у Голлівуді. Сам Вінтон неодноразово говорив про те, що сімʼя завжди була для нього опорою.
Перші розробки
Одним з перших завдань Вінта було створення операційної системи для компʼютера Sigma 7. Вінтон Серф взяв на себе розробку частини програмного забезпечення, а також брав участь у створенні цілого ряду протоколів високого рівня.
У 1972 році відбулася перша Міжнародна конференція з компʼютерних комунікацій. Тоді зʼявилося нове завдання перед Вінтоном Серфом і командою. У Вашингтоні була розгорнута мережа ARPANET. Вона поєднувала понад 60 терміналів різних типів. Це вимагало цілого року спільної роботи, але команда змогла виконати своє міжнародне завдання. Це був величезний крок назустріч тому, що у майбутньому ми назвемо Інтернетом. За підсумками конференції можна було сміливо говорити: ARPANET вже не просто “робоча мережа”. Цю співпрацю він призупинив через низьку оплату праці. Адже йому потрібно було забезпечувати родину, а зробити це на зарплату державного службовця було складно. Тож він прийняв запрошення на роботу у компанію “MCI Communications Corp”. Там він повинен був займатися організацією електронної пошти. Програма давала можливість надсилати звичайні паперові листи через електронну пошту. Тут він працював до 1986 року.
Комерційна електронна пошта
У 1988 році Вінтон ініціював створення комерційної електронної пошти. У нього був і науковий інтерес, і комерційно-політичний. І Серф отримав дозвіл на запровадження пошти. Вже за рік система почала працювати. Це спричинило справжній бум серед людей.
У 1991 році він створив громадську організацію “Суспільство Інтернету”. Основним завданням була фінансова підтримка розробок у сфері технологій. Принциповою відмінністю цієї організації від усіх попередніх було те, що вона не мала чіткої та однозначної державної підтримки на базі інституту, університету чи відомства.
Згодом Вінтон займався здебільшого соціальними програмами, які були повʼязані з інтернет-сферою та проводив багато публічних заходів. У лекціях він підіймав багато серйозних проблем: цифрове старіння, проблему довгострокового зберігання інформації, проблеми з використанням штучного інтелекту, розвиток сучасних технологій у медицині. Молодь часто у нього запитує на лекціях, чи не відчуває він відповідальності за “весь негатив”, що несе Інтернет. Вчений вважає, що мережа є креативною та унікальною. Він хотів би зменшити негативні моменти, але Вінтон не планує брати на себе відповідальність за рішення людей зловживати можливостями.
Серф був членом Консультативного комітету президента з інформаційних технологій і обіймав посаду голови правління Інтернет-корпорації з присвоєння імен та номерів у період з 2000 року по 2007 рік. У компанії “Google” він відповідав за виявлення нових технологій для підтримки розробки передових інтернет-продуктів та послуг.
Нагороди науковця
За свою професійну карʼєру Вінтон неодноразово отримував нагороди. Серед його відзнак: Президентська медаль свободи та Премія королеви Єлизавети за інженерні досягнення. Вінтону дали звання “почесного доктора” щонайменше у 28 різних університетах. Серф є колишнім членом Національної наукової ради США та членом Національної інженерної академії, Консультативного комітету NASA та Виїзного комітету з передових технологій Національного інституту стандартів і технологій США. Він також є іноземним членом Королівського товариства Великобританії та Шведської королівської інженерної академії, а також членом Асоціації обчислювальної техніки (ACM), Інституту інженерів з електрики та електроніки (IEEE), Американської асоціації розвитку науки (AAAS) та Дипломованого інституту ІТ (BCS). Він отримав премію принца Астурійського, премію Японії, премію ACM Turing, Почесний легіон, медаль Франкліна, Міжнародну премію Каталонії та 29 почесних ступенів.
Його робота призвела до того, що змінило увесь світ. До 2006 року Інтернет перевищив розмір глобальної телефонної мережі. Сотні мільйонів пристроїв з підтримкою Інтернету приєднані до традиційних серверів, компʼютерів та ноутбуків як його частина. Кількість користувачів сягнула понад 300 мільйонів до кінця 2000 року. Оскільки доступ з високою пропускною здатністю став нормою через кабельні модеми та цифрові наземні та супутникові радіозвʼязки, зміни стають очевидними і безповоротними. Телебачення, радіо, телефон та традиційні друковані ЗМІ тепер мають аналоги в Інтернеті і пройшли глибоку трансформацію.
