Це одна з головних архітектурних пам’яток міста. Центральна бібліотека Річарда Дж. Ріордана є до того ж провідною публічно-науковою бібліотекою Лос-Анджелеса. Що відомо про будівлю? Історією та цікавими заходами центральної бібліотеки поділиться Лос-Анджелес Майбутнього.
Історія центральної бібліотеки
Її заснували ще в далекому 1872 році, проте бібліотека переїжджала з одного орендованого приміщення в інше. Вперше бібліотека відкрилася в 1926 році у власній будівлі і вже виділялася своїм екстер’єром, про який варто розповісти трохи згодом.
План бібліотеки створив міський бібліотекар Еверетт Перрі. Акцент був на наступному:
- основний простір — це тиражі, карткові каталоги;
- багатоярусні стоси;
- читальні зали для головних відділів.
Наприкінці 1890-х – 1990-х роках переважна більшість колекції була переміщена в частину нового крила Тома Бредлі. Дитячий та підлітковий відділ залишились на тому ж місці. Варто додати, що три суміжні зони на головному рівні вважаються частиною справжнього мистецтва та декоративного дизайну.
Єдиний читальний зал, який виглядає так само, як в 1920-х роках — це дитячий відділ, який раніше був довідковою кімнатою.
Екстер’єр будівлі
Проєкт центральної бібліотеки належить нью-йоркському архітектору Бертраму Гудхью, і це була його остання робота у житті (чоловік раптово помер в 1924 році). Колега Карлтон Вінслоу взяв на себе роботу, закінчивши будівництво в 1926 році.
Гудхью обрав вишуканий стиль іспанського колоніального Відродження. Центральна бібліотека є яскравим прикладом стилю ар-деко, своєрідного перехідного модерністського стилю. Унікальною архітектурною пам’яткою бібліотеку роблять групи високих та низьких рельєфних скульптур, вони інтегровані в основу вежі та в три фасади.
Співпрацював з Гудхью скульптор Лі Лорі, їх тандем вийшов чудовим і вражаючим, відчувався сучасний погляд.
Порятунок будівлі
До 1960-х років будівля Центральної бібліотеки, яка раніше захоплювала, постраждала від фізичного зносу та переповненості. Понад десять років тривали дебати, аж поки не було прийнято рішення врятувати будівлю.
Hardy Holzman Pfeiffer Associates стала компанією, яка мала реалізувати задуманий проєкт. В 1986 році відбулося два підпали, які ускладнили ситуацію, будівлю довелося закрити. Наступного року на місто чекав землетрус, який лише ускладнив ситуацію.
В 1993 році нарешті відбулося відкриття оновленої будівлі Центральної бібліотеки. Відвідувачі насолоджувалися новим крилом вражаючої площі, яке назвали на честь мера Тома Бредлі.
Що вражає сучасного читача?
Можна виділити декілька елементів, які заворожують:
- розписи, намальовані Джуліаном Гарнсі та А. В. Парсоном. В цих малюнках досить майстерно відображена сцена з роману «Айвего» Вальтера Скотта;
- на стелі помітною є імітація старих дерев’яних балок і це лише розпалює ще більше дитячу уяву (в дитячому відділі);
- крило Тома Бредлі складається з восьми рівнів зі скляним дахом;
- в тому ж крилі знаходяться унікальні мистецькі проєкти, замовленні в рамках багатьох міських програм;
- відвідувачі обожнюють сади Магуайр. Це одне з найулюбленіших місць в центральній частині міста.
Самі ж містяни притримуються цікавої думки стосовно того, що будівля центральної бібліотеки, як і сам Лос-Анджелес відродилися з попелу.
Центральна бібліотека Лос-Анджелеса відкрита кожного дня. Цікавими є безкоштовні доцентські екскурсії будівлею. Щосуботи відвідувачі мають змогу відвідати екскурсії садами Магуайр, які оточують бібліотеку. Це унікальний громадський простір, архітектурна перлина міста і храм знань, в якому завжди приємно знаходитися.
